Ukrainisch

Головним задумом Книги Пам’яті є показати імена, що ховаються за номерами; виділити в’язня із анонімної маси та повернути йому його індивідуальність. Цей задум стало можливим втілити в життя в 1999 році за допомогою організаційного комітету „Книги Пам’яті“.

Більше як 200 000 в’язнів було кинуто до концтабору Дахау між 1933 та 1945 роками. Концтабір Дахау служив націоналсоціалістам моделлю для більш як 2000 концтаборів у Європі. Першими в’язнями були політичні противники націоналсоціалістів: комуністи, соціалдемократи, профспілківці, деякі політики буржуазних партій та монархісти. Пізніше до них приєдналися євреї, жреці, цигани, особи із гомосексуалним нахилом, асоциальні особи та кримінальні злочинці. Під час війни більшість ув’язнених були громадянами окупованих країн. Одне критичне зауваження чи просто належність до однієї із переслідуваних меншин були достатніми, щоб потрапити до концентраціного табору. Для дуже багатьох людей це означало смертний вирок.

Щороку 22 березня, на річниці спорудження концентраціного табору презентуються нові біографічні листи пам’яті. Члени сімей колишніх в’язних, школярі та просто зацікавлені особи, складаючи ці листи, сворюють таким чином меморіальні знаки. До цього часу було написано десь 30 біографій, які тимчасово зберігаються у Церкві Примирення. Постійно надходять нові документи. Після перебудови музею меморіального комплексу Книгу Пам’яті буде виставлено в новоствореному педагогічному відділенні.

Життєпис кожного в’язня буде охоплювати чотири сторінки. Автори самі обирають мову, якою вони хочуть писати, а також індивідуальне оформлення. Таким чином ці листи пам’яті будуть унаочнювати різноманітність ув’язнених, що були вихідцями із 27 країн.

„Нам хочеться, щоб люди зрозумили, що Дахау є не лише цим місцем. За великими цифрами більш як 200 000 ув’язнених та більш як 32 000 замордованих стоять окремі біографії, особисті долі та сім’ї переслідуваних людей. Ми хочемо повернути обличчя колишнім в’язням, показати причини та обставини їхнього переслідування на тлі нашого часу. Це є основною метою нашого проєкту.“